Позакласна робота

Використовувати природу  можна по різному. Можна -  і історія знає та-ких випадків немало – залишати після себе безплідні, мертві, ворожі людині простори. Але можна і потрібно облагороджувати природу, допомагати природі повніше розкривати її життєві сили.

  Так природа нашої Батьківщини величава, багата, могутня. Вона може нас обдарувати  своїми багатствами, зробити наше життя матеріально забез-печеним і  зручним. Але при своїй могутності природа потребує нашої ува-ги, нашого піклування і захисту.

  Охороняти природу – це зовсім не означає залишати її в повній недо-торканості. Ми мусимо навчитися використовувати  природні багатства ро-зумно і раціонально. Адже ніхто не рубає фруктові сади на дрова, не ломить гілок смородини, щоб зручніше було збирати ягоди…А от з дикою природою люди нерідко, не задумуючись, а то і свідомо поступають саме так, ніби при-рода їх найгірший ворог. І ось результат: плодючі землі рубцюються ярами, річки,багаті на рибу, перетворюються у стічні канави, багаті дичиною угіддя спустошуються. 

  Проблема охорони природи сьогодні дуже актуальна. Мабуть нема лю-дини, яка б не знала про неї. Усвідомлюють важливість цієї проблеми і моло-ді люди. Але дуже часто вони переконані, що будучи школярами, не можуть вкласти у справу охорони природи значимого внеску, бо не мають на це кош-тів, залежні від дорослих у вирішенні будь-яких проблем.

Участь  школярів у справі охорони природи може бути вагомою, якщо вони справді не захочуть стояти осторонь від великої всенародної справи. Можливо, комусь, хто бажає допомогти школярам стати вірними друзями природи, допоможуть мої поради.

Ранньою весною, як тільки появляться перші проталини, майже з під снігу вилізуть рослини-первоцвіти. Підсніжник, пролісок, первоцвіт, пізніше – сон-трава, анемони та інші. Їх рвуть на букети або для продажі, рвуть прос-то так тисячі людей, рвуть з цибульками і кореневищами. Кожної наступної весни первоцвітів  стає менше, квітки їх стають дрібними, бо на букети стара-ються взяти  чим побільші і яскравіші! В деяких місцях вони можуть зовсім щезнути…

Рослина беззахисна. Міцно зв’язана із ґрунтом, вона не може ні втекти, ні постояти за себе. Їй треба допомогти, вона чекає нашого захисту і охорони.

Створіть у школі загін, який візьме на себе  охорону  первоцвітів. На шкільній  лінійці члени загону розкажуть про значення  операції «Під-сніжник».

Кожної весни у нашій школі загін юннатів  по охороні підсніжників починає свою роботу тим, що розсилає по всіх класах своїх представників, які проводять з учнями  просвітницьку інформацію. Таким чином,  усі учні школи дізнаються про стан збереження підсніжників у нашій місцевості, про нові місця їх розселення, слухають народні легенди про первоцвіти, дізнаються про народні звичаї, пов’язані з цими рослинами. Через місця, де ростуть підсніжники, пролягає наша шкільна екологічна стежка. В час цвітіння підсніжників дозорці операції «Підсніжник» розвішують тут листівки такого змісту: «Шановні друзі! У вас під ногами квіти-первоцвіти. Не топчіть їх,не рвіть у букети, це рослини  рідкісні, занесені  у Червону книгу! Пам’ятайте!  Лише живі квіти прикрашають землю». Повірте, таке звернення приймається з повагою.

Під час операції «Підсніжник»  в біологічному кабінеті  школи органі-зовуємо фотовітрини , випускаємо бюлетені, створюємо виставки про рід-кісні квітки, що ростуть у нашій місцевості. Виставка ще й агітує: прилу-чайся до операції! У цей час назбирується цікавий матеріал про весняні рос-лини, поповнюється папка «Ранньоквітучі рослини нашого краю». Багато учнів  нашої школи займаються тихим полюванням – роблять прекрасні фо-тографії первоцвітів, а не зривають їх у букети. Саме весною школярі почи-нають роботу по вивченні різноманітності флори нашого краю. Скільки тут цікавого! Знайдений матеріал учні збирають у папку «Знайомі незнайомці», а потім використовують на уроках при вивченні відповідних тем.

Яка то весна, коли не чути голосного щебету пернатих? Віддавна вважа-ли, що тепло приносять на крилах саме перелітні птахи. Вони замикають не-бо на зиму, беруть ключі із собою до вирію і, повернувшись, одмикають йо-го. Відтак перші птахи буцімто відчиняють двері ярому сонечку. Отож і го-диться зустрічати їх з усіма почестями. Найперше раджу школярам змайстру-вати  чим побільше  хаток для пернатих. Перед нашою школою є алея беріз, яку, до речі, посаджено 32  роки  тому учнями – випускниками на добру пам'ять.  Тепер діти кожної весни розміщують тут шпаківні. Радісно бачити, як щороку шпаки справляють новосілля у нових хатках. І зручно вести спос-тереження за птахами – коли прилетіли, скільки часу обладнували гніздо, ко-ли появилися пташенята, скільки разів дорослі птахи приносять корм молод-няку і т.д. – бо шпаківні висять на рівні вікон другого поверху школи. Щоб залучити до виготовлення шпаківень чим більше учнів, у школі традиційно оголошується конкурс на кращу пташину квартиру. Переможці нагоро-джуються цінними подарунками.

Особливим об’єктом для спостережень та охорони є лелека. Юннати нашої школи облікують усі лелечині гнізда на території села, ведуть за ними спостереження, які записують у спеціальну таблицю:

Рік	Місце гніздування	Дата прильоту	Кількість пташенят	Загинуло пташенят	Примітка
2009	Подвір’я школи	20 березня	1	-
	На костелі	24 березня	1	-	При рестав-рації будівлі у вересні гніздо було зруйновано
	На подвір’ї господаря  А.Самороза	22 березня	3	-
	На водонапірній башті	25 березня	2	-
	На електричному стовпі	18 березня	2	-

Тішимося, що чисельність особин лелек у нашому селі з року в рік ко-ливається, але не падає. Збираємо про лелек легенди, цікаві факти, розповіді очевидців, описи народних традицій, які використовуємо для проведення свя-та птахів. Стараємося, щоб на цих святах звучали не тільки традиційні вірші і пісні про птахів, а і театралізувалися повчальні сценки, як от:

Андрій: Чого, Петре тут шукаєш, за чим заглядаєш? Бачиш повно тут тернин – руки поздираєш!

Петро: Пташка має тут гніздо, рад би я її зловити.

Андрій: А як зловиш ту пташину, що будеш робити?

Петро: У хустинку зав’яжу разом з молодими і сестричці понесу – най тішиться ними.

Андрій: І ти Бога не боїшся гріх такий робити? Бідну матір з діточками так осиротити?

Петро: Або воно такий гріх – з гнізда пташку взяти? Був би зтого більший сміх – знайти і не брати.

Андрій: Слухай, Петре, що я скажу:

Було б тобі мило, якби лихо серед ночі тебе ухопило

І понесло ген далеко за ліси, за гори.

Там, де сірі вовки виють, лиси мають нори?

За тобою би матуся тяжко горювала,

Не їла би, не пила би і сну би не мала.

Петро: Ах, правду ти говориш,аж страх погадати, як тяжко би банувала

Моя рідна мати

Твоє слово як згадаю, заплакати мушу.

Вже віднині я ніколи пташини не рушу!

Дуже цікавою для дітей є робота над створенням власних проектів на природоохоронну тему або про конкретних живих створінь. Чи можна стави-ти під сумнів користь проектної діяльності учнів, якщо в ході її застосування школяр вчиться самостійно здобувати знання і використовувати їх для вирі-шення нових пізнавальних і практичних завдань? Учні набувають комуніка-тивних навичок та вмінь,працюючи у різноманітних групах та виконуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник і т. п.), ознайомлюються з різними думками щодо однієї проблеми. Особливо цінним активізуючим сти-мулом такої діяльності є те, що у міру виконання роботи зростає ступінь за-хопленості нею. Діти вчаться на власному досвіді й на досвіді своїх товари-шів, бачать результат своєї власної праці. Мої учні створили цього року пре-красні проекти про таких звичних, здавалось би, для усіх ластівку, шпака, ле-леку.Кожен мав можливість показати свої здібності: спостерігали, фотогра-фували, збирали цікавий матеріал, брали інтерв’ю у старожилів села про міс-цеві народні традиції, пов’язані з цими птахами, навіть вишивали. А на пре-зентації проекту лунали власні вірші, пісні, народні прислів’я, приказки, ле-генди.

Посильною і корисною є робота школярів по спостереженню за сані-тарним станом водойм у рідній місцевості. Через наше село протікає річка Бухта. Вона невелика, а її санітарний стан вкрай незадовільний. Ми очи-щаємо її русло, проводимо бесіди з людьми, які живуть поблизу, про недо-пустимість засмічення ріки, про шкідливість вирубування дерев на берегах. Бухта протікає через шкільну територію, і тут наша увага до річки особлива. Береги ми укріплюємо посадженими кущами і деревами, взимку прорубуємо ополонки, весною очищаємо русло і береги від сміття. І бачимо уже результа-ти своєї роботи. В річці появилися раки, змінився колір води, водиться риба.

Сумно бачити, якими неприбраними є наші джерела. Багатьом вони дарують відпочинок і радість: і косареві, який зачерпує пригоршню чистої прохолоди, і туристу, який поставив поряд палатку. Словом кожному із нас,   кого притомила в дорозі спека і спрага. Але попробуй напитися із джерела, якщо помутилося його дзеркало, якщо забите дно брудом і сміттям. Тут уже тільки розведеш руками і довго будеш чекати поки відстоїться вода А чи не від непримітних з вигляду голубих віконець залежить повноводдя наших струмків, рік і річечок? Дуже важливими є крихітні джерела з прохолодною кришталевою водою. Очищення, охорона, і піклування над природними дже-релами – ось ще одне поле діяльності для наших учнів.

Найперше потрібно скласти карту-схему. Нелегко віднайти усі джерела в місцевих лісах. Але зробити це можна. Розпитати старожилів, створити до-зорні пости і всі голубі віконця нанести на карту. Добре зібрати і короткі ві-домості про кожне джерельце – в якому знаходиться стані, які його точні координати.

Ми почали шукати джерела по ходу шкільної екологічної стежки, взяли таким чином під захист три джерела. Потім почали роботу по благоустрою цих джерел. Розчистили від завалів і заростей, обложили камінням, зробили зручний підхід.

При дослідженні екологічного стану водойм для учнів завжди дуже цікавими є практичні роботи по визначенні їх забрудненості. Для цього, ідучи з екскурсії, беремо проби води, а в кабінеті проводимо дослідження. Учні працюють самостійно, керуючись інструктивними картками із простими і доступними завданнями.

Дослід 1. Перевірка чистоти води.

До кожної проби води додайте по два кристалики калію перманганату.  

Якщо у воді містяться мікроорганізми, то при додаванні калію перман-ганату вода стане бурою. А якщо вода чиста, то вона забарвиться у гарний малиновий колір.

Дослід 2. Визначення прозорості води.

На стіл положіть газету. Над нею розмістіть мірний циліндр на відстані 5 см. Поволі наливайте у циліндр досліджувану воду до тих пір, поки вам че-рез стовпчик води у циліндрі буде можливо читати текст газети. Виміряйте висоту водяного стовпчика, крізь який можна прочитати текст. Для питної води прозорість має бути не менше 30 см.

Дослід 3. Визначення кольору води.

Налийте досліджувану воду у пробірку об’ємом 10-12 мл. Роздивіться воду зверху на білому тлі за достатнього бічного освітлення. Порівняйте її колір із кольором дистильованої води такого самого об’єму. Колір води  зумовлений розчиненими у ній мінеральними та органічними домішками. На нього впливає присутність  солей Феруму та гумінових кислот, які утворюються внаслідок гниття рослинних решток. Вони забарвлюють воду у жовтий колір. Зеленувате забарвлення викликає інтенсивне розмноження синьо-зелених водоростей.

Дослід 4. Визначення запаху води.

У пробірку налийте досліджувану воду. Закривши отвір пробірки великим пальцем, енергійно збовтайте. Понюхайте. Нагрійте воду до 60˚С і знову понюхайте. У забрудненої води можливі болотний, гнилісний, деревний,землистий, пліснявий, рибний, сірководневий запахи. А їх причиною є продукти гниття організмів, наявність у ній речовин, що мають запах, а також стічні води різного походження.

Учням подобаються такі практичні роботи,бо вони наочно ілюструють екологічний стан досліджуваних водойм.

Які асоціації виникають у вас,коли перед очима повстає величезний конус мурашника? Мені завжди згадуються знамениті єгипетські піраміди, бо з чим іще можна порівняти ці гігантські творіння шестиногих лісових роботяг. Здобич звичайної рудої мурашки більш ніж на половину складається із шкідливих комах, а корисні складають в ній менше як 1/12 частини. Двадцять тисяч комах – такий добовий раціон  мурашиної сім’ї. За літо число знищених ними шкідників виростає у солідну цифру – 2 мільйони. Але врахуймо ще,що мурашник – лише частина колонії. А колонія нараховує до двадцяти гнізд. І живе така колонія до 100 років. На додаток мурашка ще й досвідчений меліоратор. Зверніть увагу своїх учнів на те, що навколо мурашника ростуть кущі малини і шипшини вдвічі більші ніж звичайні, і ягоди на них удвічі більші. Біля мурашників швидше ростуть берези і ялини. Це тому, що мурашки покращують структуру лісового ґрунту, допомагають утворенню родючого гумусного шару. Риючи підземні ходи, мурашки постійно перемішують грунт, що сприяє прониканню повітря до коренів дерев.

Що ж потрібно робити, щоб мурашина армія завжди була нашим помічником? Перш за все потрібно визначити зону дії і скласти карту-схему, на якій будуть позначені усі мурашники. Засобів захисту мурашників  багато. Охороняючи мурашник від птахів, можна натягнути над ним сітку, від  дрібних звірів загородити плотами з верби або хвойними валами. Дуже добре поставити в лісі плакати про користь лісових мурашок  і необхідність їх охороняти. Розкажіть своїм учням про те,що великі мурашині колонії можна ділити і переносити в місця особливої активності лісних шкідників. Але розселяти мурашники можна лише під керівництвом працівників лісництва. Заохочуйте дітей спостерігати за поведінкою мурашок, щоб  своїми очима побачили  мурашині стежки і «мову запахів». А для цього прочитайте разом казку  В. Сухомлинського

 Як дізнаються муравлики, що буде дощ.

У лісі мурашник. Навколо нього кипить життя. Муравлики усе кудись біжать, звідкись повертаються.

Та ось муравлики занепокоїлись. Зачиняють дверцята маленькими грудочками землі й листочками.

-        Муравлики, що сталося? – питає Метелик. Чого ви дверцята зачиняєте?

-        Наближається негода, от ми й готуємося. Зачиняємо дверцята, щоб не залило водою наших кімнаток.

-        А звідки ви знаєте, що негода насувається? – цікавиться Метелик.

-        Далеко-далеко пливе по небу чорна хмара. Від неї повіває студеним вітром .От ми й чуємо той холодний дух.

Сподобається дітям і вірш С. Майданської

Казочка

Жив на світі цар Мурах,

І цариця Мурахиця,

І царівна Мурахівна.

Ох-ох! Ах-ах!

Як багато в тому царстві

У мурашнику мурах!

Там такі мураші нори,

Що ведуть в льохи й комори,

А в коморах є усе –

Хто що звідки принесе.

Ти не віриш? Ну й нехай:

У мурашки поспитай!

Наша шкільна екологічна стежина пролягає через лісовий масив. Виходимо у його володіння і пригощаємось суницею, малиною, горіхами, ожиною. Насолоджуємося солов’їними трелями, чудовими краєвидами лісових галявин. Декілька років тому наш ліс познайомив нас із своїм новим жителем, проворним будівничим – бобром. З кожним роком бобрів стає все більше, вони займають все більші території. І все тому, що і дорослі, і діти, усвідомлюють необхідність охорони цієї тварини. В школі ведеться просвітницька робота про цю тварину, проводяться екскурсії до місць проживання бобрів, фотографуємо їх греблі, досліджуємо їх діяльність. Від-значаємо позитивний вплив бобрів на ландшафт: піднявся рівень води в річці Бухта, щезли болота на місці колишніх штучних ставків.

Учні підрахували, що для кожної сучасної людини потрібно не менше двісті дерев на житло і меблі, на книги і газети, на сірники і олівці. Дякуючи хімії, люди навчилися робити із деревини більше ніж двадцять тисяч най-різноманітніших виробів і продуктів.

Ось чому так важливо знати закони життя тварин і рослин, щоб не нару-шати закон рівноваги в житті лісу, щоб розумно використовувати і відновлю-вати його багатства.

Взявши під свою охорону лісовий масив, через який проходить шкільна екологічна стежка, ми багато чого навчилися і  створили пам'ятку, яка може стати у пригоді  кожному, хто бажає почати охоронну роботу в лісі:

Пам’ятка

1.    Не можна чіпати і колекціонувати корисних комах. Треба охороняти джмеля, самого корисного обпилювача рослин. Не ло-вити красивих метеликів, жуків-оленів: вони стали вже рідкісними

2.    В старих гніздівлях після вильоту птахів необхідно провести чистку і дезінфекцію від яєць пухоїдів, клопів, блох. (Влити 2-3см³ формаліну).

3.    У соснових борах насаджуйте біля сосни бузину. На ній птахи зів'ють собі гнізда, а кущ бузини удобрить грунт нітрогеном.

4.    Якщо в лісі ви знайдете маленького звірка і захочете взяти його додому, а потім виростивши, знову відпустити в ліс, пам'ятайте, що ці звірі можуть загинути. Дика тварина, привикнувши до люди-ни, втрачає інстинкт самозбереження, і як правило, гине, опинив-шись в умовах дикої природи.

5.    Якщо ви побачите, що людина убила лося, козулю, кабана, повідомте про це вчителеві, лісничому, депутату сільської ради.

6.    Якщо в лісі ви знайдете пташине гніздо з яйцями, не чіпайте їх. Пам'ятайте, витягнути яйце – все одно, що умертвити живе пта-шеня.

7.    З осені потурбуйтесь про підгодовування зимуючих птахів. Чудо-вий корм для синиці – насіння гарбуза, кавуна, дині, кабачків. Скільки їх викидається, а якщо їх посушити, одержимо справжнє багатство! Годяться насіння лопуха, віники з лободи, для білок чудова підкормка – жолуді.

8.    Краще мати одну просту годівницю, але щоб вона була завжди на-повнена.

9.    Якщо Вам попадеться окільцьований птах, повідомте про це в центр кільцювання, туди ж висилаються кільця із мертвих птахів.

Усім відомо про корисність збирання лікарських рослин. Зараз заготів-лею лікарських рослин займається дуже багато людей, бо виручені гроші є вагомим внеском в сімейний бюджет. Необхідно потурбуватися про те, щоб люди  знали, що є такі лікарські рослини, яких в природі стає щораз менше. Частіше всього це стається тому, що збирають їх неправильно: виривають з коренем, не залишають для розмноження міцних, життєздатних рослин. Крім цього при збиранні лікарських дикорослих рослин, людина нищить ландшафти, витоптуючи інших представників флори. Тому необхідно розширювати практику спеціалізованих господарств, які культивують м’яту перцеву, валер’яну лікарську, фенхель звичайний, мелісу лікарську, шавлію лікарську та інші. Якщо у вашій місцевості є люди, які цим займаються, обов’зково познайомте школярів з ними.

У нас, у сусідньому селі Гориславичі живе подружжя Пиць, яке культивує лікарські рослини.

Почалося все з того,що Ігор Васильович, випускник хімічного факуль-тету Львівського університету ім..І.Франка, зайнявся бджільництвом. Хотів розвести рослини медоноси. За консультацією звернувся до професора свого вузу біологічного факультету Паука Михайла Федоровича, а останній поре-комендував поїхати за насінням до Унева, в монастир, де монахи вирощували лікарські рослини. Пан Пиць став незабаром своїм у монастирі, бо залишився там жити і допомагав монахам у роботі з рослинами. Одержавши насіння, почав сам практикувати, займається вирощуванням лікарських рослин уже дев’ять  років.

Зараз під лікарськими рослинами знаходиться один гектар поля сім’ї Пиць. Крім того на п’ятьох арах розміщений розсадник. Пані Марія зазначає, що вони займаються дуже клопіткою роботою. Вирощують в культурі такі лі-карські рослини: календулу, мелісу, м’яту перцеву, ехінацею пурпурову, пус-тирник, радіоллу рожеву, лофанд, арніку гірську,синюху блакитну, руту за-пашну.

Сім’я підтримує зв’язки з подібними господарствами в Швейцарії. Ігор Васильович в свій час ходив на лекції швейцарської фірми «Еко-ліки», при університеті Івана Франка, його запросили до співпраці. Пройшов  навчання-практику  у Швейцарії.

Пані Марія розповідає, що швейцарці вирощують лікарські рослини в культурі, використовуючи свої, зовсім інші від наших методи.

На сьогоднішній день у селі їх називають диваками. Але вирощування лікарських рослин на великих площах дає високий економічний ефект, а крім того це сприяє збереженню багатьох рослин України, запас яких майже вичерпано внаслідок заготівлі лікарської сировини у великих масштабах.

Було б дуже добре, якби цією справою зайнялись і школи.

Як бачимо, поле діяльності для молоді у царині охорони природи надзвичайно широке і цікаве. Працюймо.

Література

1.    Бойко Б.В. «Чарівний ліс» Харків. Сінтекс,ЛТД, 2008р.

2.    Бровдій В.М. «Охорона природи» Київ. Ґенеза, 1997р.

3.    Віркун В. О., Організація дозвілля у літніх екологічних наметових таборах.Класний керівник. Основа. №7 – 2009.

4.    Іваха Т., Сідько О., Вода - джерело життя на нашій планеті. Хімія. Шкільний світ.№28 – 2008.

5.    Кондратюк А. «З вишневого саду» Київ. «Молодь», 1991р.

6.    Скуратівський В. «Дванадцять місяців» Київ. Веселка, 1993р.

Шкільний доктор Айболить

Мета: Закріпити знання учнів про класи неорганічних речовин, властивості основ, кислот, оксидів, солей, індикаторів.

  Привернути увагу до правил техніки безпеки та необхідності їх виконання.

Використовуючи театралізацію,  читаючи хімічні казки – загадки,  формувати інтерес до предмету хімії

Сцена оформлена як медичний кабінет. Заходить лікар.

Лікар: У  мене настрій гарний,

         Я лікар незвичайний.

         Я буду лікувати всіх

         І великих, і малих.

         В кабінет запрошую

         І зразу оголошую:

Я лікую тих, що мають

Алергію до науки.

Тих, що одне добре знають-

В школі ждуть їх одні муки.

         Я лікую гіркий плач

         З нелюбові до задач.

         Тих, у кого від задачі

         Лише клопіт і невдачі.

Кому підручники погані

І програми безталанні.

Відкриваю я прийом,

Будьте легкі на підйом.

         Приходіть же по пораду,

         Швидко дам вам добру раду

         Припишу назначення

         Лікуйтесь, і - до побачення.

 ( Заходить учениця, у неї забинтована рука )

Лікар: Що з тобою, дівчинко ? Сідай та розповідай.

Дівчинка:  Я необережно повелася на практичній роботі, у мене під час експерименту тріснула пробірка, і ось результат – обпекла руку. І чого я така невезуча? Завжди зі мною якісь пригоди в хімічному кабінеті трапляються, і завжди вони неприємні – то кислоту пролию, то переверну щось, то чуть пожежі не нароблю в школі.

Лікар: Причина тут не в тому, що ти невезуча, люба школярочко. Просто тобі треба чітко вивчити правила техніки безпеки і завжди їх дотримуватися. Що і напишу тобі в назначенні. ( Пише рецепт. Пацієнтка виходить. А медсестра проводить з учнями – глядачами  вікторину, використовуючи при цьому яскраві таблиці про дотримання правил техніки безпеки ).

Медсестра: Зазвичай неприємності під час роботи з речовинами відбуваються з двох причин: або людина не знає, чого слід побоюватися, або зневажає правила безпечної роботи. Наслідки такої поведінки можуть бути навіть трагічними, і тому кожен зобов’язаний знати і виконувати правила техніки безпеки. Я пропоную вам вікторину, що виявить вашу готовність безпечно експериментувати і правильно повестися в окремих небезпечних ситуаціях:

1.  Проводячи лабораторні досліди з вивчення фізичних явищ, один з учнів нагрів скляну трубку до червоного, поклав її на кахельну плитку й розпочав наступний експеримент. Яких порушень вимог техніки безпеки він припустився? Які можливі наслідки цих порушень? (Залишив без нагляду скляний  гарячий предмет, узявшись за який, можна отримати сильний термічний опік, оскільки практично неможливо помітити, що трубка нагріта)

2.                Під час практичного заняття з вивчення прийомів поводження зі спиртівкою сталося спалахування парів спирту всередині її корпусу, гніт з оправкою викинуло назовні, спирт розлився й загорівся на поверхні стола. Що повинен учень зробити в цій ситуації ? Як слід  вчинити його сусі-дам?(Негайно повідомити про те, що сталося, учителю або лаборантові, а потім швидко прибрати від осередку загоряння предмети, що легко загоряються. Сусіди повинні звільнити прохід для вчителя або лаборанта : останні зроблять усе необхідне для ліквідації загоряння. Учневі для гасіння пожежі нічого робити не слід.)

3.                Під час добування водню шляхом взаємодії розчину хлоридної кислоти з цинком у результаті необережних дій учня пробірка впала на стіл і розбилася. Як має вчинити учень? (З’ясувати, чи не попала кислота на шкіру або в очі. Якщо це сталося, промити уражене місце проточною водою у великій кількості. Потім необхідно діяти згідно вказівок вчителя. Якщо кислота не попала на тіло, прибрати  з місця розливу предмети, що лежать на столі, і повідомити про те, що сталося, учителя або лаборанта.)

4.                Під час ознайомлення з властивостями  основ на шкіру учня попав кусочок їдкого натру. Що повинен зробити учень ? (Струсити кусочок  їдкої речовини або зняти його твердим предметом (ручкою, краєм зошита, олівцем), потім добре промити уражене місце водою і повідомити про випадок учителя або лаборанта. Якщо шкіра була уражена малорозчинним кальцію гідрооксидом, то його шматочок слід зняти тампоном, змоченим рідкою мінеральною або рослинною олією.)

5.                Які ви знаєте правила запалювання і гасіння спиртівки? (Спиртівку слід запалювати виключно сірником, і ні в якому разі не можна  запалювати спиртівку від спиртівки, бо при цьому може  пролитися спирт, який спалахнувши, спричинить пожежу. Гасити спиртівку треба, накривши полум’я ковпачком.)

6.                Перелічіть правила нагрівання речовини в пробірці. ( Нагрівати  пробірку з речовиною слід у верхній частині полум’я. перед нагріванням пробірку треба декілька разів прогріти по всій довжині. Отвір пробірки  повинен бути направленим туди, де нікого нема.)

7.                Як правильно нюхати хімічні речовини ? ( Однією рукою слід тримати ємкість з речовиною на рівні носа. А другою рукою направляти повітря від отвору ємкості до носа. )

8.                Чого не слід робити в хімічному кабінеті? ( Їсти, пробувати речовини на смак, проводити досліди, не передбачені інструкцією, загромаджувати стіл і проходи між столами побсторонніми  речами, брати  речовини руками, залишати відкритою  посуду  з реактивами, заглядати в посуд з реактивами, що нагріваються, повертати реактиви в ємкості, з яких їх узяли, залишати неприбраними робочі місця)

Вислухавши відповіді учнів, медсестра коментує таблиці з техніки безпеки і рекомендує учням при потребі використовувати їх для повторення правил безпечної поведінки ,експериментуючи на уроках хімії.

У двері кабінету хтось стукає. Заходить учень.

Лікар: А ось і новий пацієнт. На що скаржитеся, молодий чоловіче?

Учен ь: Хочу, лікарю, щоб ви мене обстежили. Щось мені у школі не цікаво.

Лікар: А сідай-но, хлопче, на стілець. Перевіримо тобі вміст голови.

( Накладає учневі на голову спеціальний циліндр і починає витягувати з нього ложкою тирсу).

         Лікар: Та у тебе, сину, в голові сама тирса ! А де знання, думки, кмітливість, старанність, обов’язки ? Назначаю тобі щодень перед їдою повторювати валентність, а перед сном вивчати таблицю Менделєєва. Почнемо тебе інтенсивно лікувати. Найперше, уже сьогодні, ти приймеш першу процедуру – познайомишся із класами неорганічних сполук. ( Сценка «Ходить оксид по городу». )

         Ведучий : Ходить Оксид по городу

                            Питається свого роду

         Оксид: Ой, чи живі чи здорові

Всі родичі Оксидові ?

         Ведучий: Обізвалися Основи                

         Основа 1: А ми живі і здорові

                   Всі родичі Оксидові

Основа 2: Хоч і з вас ми утворились,

                   Як водиці ви напились,

                   Та на цьому не спинились.

Основа 3: Стали дуже знамениті,

                   І велика в нас рідня

                   По країні всій пішла

                   І у села, і в міста

Ведучий: Обізвалися Кислоти

                   Оксидові славні тьоті.

Кислоти:  Подивіться ви на нас

                   Ми, бач, теж пішли із вас

                   Так же точно як Основи

                   Утворились ми тоді,

                   Як Оксид скупавсь в воді.

Ведучий: Кислоти й Основи говорили

                   Аж тут їх солі перебили.

Сіль 1 : Щось ви дуже  розхвалились,

         Надто ви вже загордились.

Ви окремо дуже важні

І пекучі, і шипучі, і відважні.

А як вас до купи злити,

         То і зникнете в той час –

Ми ж виходимо із вас.

Сіль 2: Нас багато і ми всюди,

         Дуже цінять нас всі люди.

         Ми і в супі, і в ріллі,

         В смаженині й в ковбасі.

Сіль 3: І в рослинах, і в тваринах,

         І на кожному столі.

Ведучий: Підняв руку наш Оксид

                   Просить тишу встановити,

                   Починає всіх мирити.

Оксид: Дуже дружна в нас сім’я

         Хоча це ще і не вся.

         Тут нема молодших наших

         (Простих речовин)     

         І найстарших ділових

         (органічних, карбонових).

         В згоді живуть і здорові

         Всі родичі Оксидові.

         Треба нас добре вивчати,

         Щоб із нами справу мати.

         Грунт і воду не труїти,

         Атмосферу та гаї пильнувати й берегти,

         Все це цінності землі.

Заходить нова пацієнтка - учениця 8 класу.

Учениця : Лікарю, лікарю, я до вас.

Лікар: Розповідай про свої проблеми.

Учениця: Я – Василишин Галя,

         У восьмий клас ходжу.

         Не можу вчити хімію,

         Її я не люблю.

Як же бути, що робити?

Як предмет цей полюбити?

Маю нині я гризоту –

Треба вивчити кислоти.

         А мені це не цікаво,

         Нудно, скучно, не яскраво.

         Ви мені допоможіть,

         І як бути підкажіть.

Лікар: Застосуємо для тебе сеанс гіпнозу.

(Лікар садить Галю на стілець, робить над її головою декілька заспокійливих рухів, Галя засинає).

Лікар: Галя легко позіхнула

         І тихесенько заснула.

         І попала в чудний сад,

         А там кислоти стоять в ряд.

(Входять дівчата, кожна має корону із написаною формулою кислоти).

Сульфатна кислота: Я очищу гази

                            І висушу одразу.

                            Я одягну й взую,

                            І вибух організую.

Я основа для лікарства –

І сільського господарства.

Я – в акумуляторі,

І в хімічному реакторі.

         Я і добриво в полях,

         І білий цукор на столах.

Нітратна кислота: Якщо десь стріляє,

                            Горить і вибухає,

                            Це звершила я –

                            Нітратна кислота.

А в селян спитайте

І для себе знайте,

Без добрив не обійтись на полі,

А їх утворюють мої нітрати – солі.

Фосфатна к-та: Мої солі – добрива фосфатні

                            Для підживлення рослин придатні

                            Фосфор рослинам силу всиляє

                            І на врожай добре впливає.

Карбонатна к-та: І ні туди, і ні сюди,

                            У жару без газ- води.

                            Але без вуглекислоти,

Не одержиш її ти.

                                                                                   

Ведучий 1: Галю, ти познайомилася з окремими кислотами, їх формулами, галузями застосування. А тепер треба вивчити     їх хімічні властивості, які якраз і зумовлюють широке використання кислот.

Ведучий 2:Ми будемо читати вірші, а ви, шановні глядачі, називатимете хімічну властивість кислот, яка асоціюється вам з цим віршем. І так, починаємо!

Ведучий1 : Індикатор зашарівся,

Червоніє – він змінився.

Ой, яке видовище кисле середовище

( Йдеться про властивість кислот змінювати забарвлення індикаторів)

Ведучий 2: Кислоти, щоб ви знали.

Обожнюють метали.

Але   не всіх, а лише тих, що доступні кислоті.

А Бекетов металів сад розмістив у чіткий ряд.

Водень там стоїть між ними, трохи далі середини.

Ті метали, що до водню стоять,

Реагують з кислотами на оцінку «5»

Сіль і водень, легкий газ,

Утворюються при цьому враз.

( Кислоти взаємодіють з металами, що стоять у ряді Бекетова до водню)

Ведучий1: І з оксидами металів

 У кислот клопоту мало.

Бо утворюють завжди

Сіль і трошечки води

( кислоти взаємодіють з оксидами металів)

Ведучий2: З основами кислоти

Контактують  без турботи

В результаті, як завжди,

Сіль і трошечки води.

Чудова йде реакція,реакція нейтралізації.

(Кислоти взаємодіють з основами)

Ведучий 1:  Всі кислоти , дами милі,

Відрізняються по силі.

Якщо у кислоти є сила,

То сіль слабої  їй дуже мила.

Частинами своїми вони обміняються

І добрими друзями гарно розстануться.

Результат, що породить реакція ця,

Це нова сіль і нова кислота.

Галя: Ура! Я все зрозуміла і вивчила. Завтра на уроці я все-все знатиму про кислоти. Спасибі, лікарю.

Лікар: Будь ласка. Бачу, що сьогодні уже не буде пацієнтів. Мабуть, ви усі любите і знаєте хімію, тому і не йдете до мене на прийом.

Тому прийміть від мене сюрприз – хімічні казки, які прочитають вам учні 10-Б  класу , а також декілька цікавих дослідів, які продемонструють для вас учні 10-А

Казка-загадка 1. Всі ви мене знаєте, але трохи розповім вам про себе. Живу я , як і положено хімічним елементам, в періодичній системі, побудованій для нас Дмитром Івановичем Менделєєвим. Треба сказати, що дім наш чудовий. Він зведений так, щоб дружити, а не сваритися, і так, щоб родичі один одному особливо не надоїдали.

Мене, правда, трохи стороняться сусіди, кажуть, що коли я у вільному стані, то запах від мене різкий і задушливий. А сусідка Сірка взагалі мене цурається. Пробував на побачення запросити – не йде. Каже, що смаку у мене нема, що мій жовто-зелений костюм їй зовсім не подобається, і вага, на її думку, у мене надмірна. Ну, тяжчий я від Повітря у 2,5 рази, то і що ?!  А ще вона каже, що я- розмазня, бо при кімнатній температурі, якщо є тиск в о, 6 МПа  я в рідину перетворююся. І лінивим мене називає, бо возять мене в стальних балонах і цистернах.

Але  з багатьма простими і складними речовинами я дружу: Металами, Водою, Лугами. Забігаю до Водню, щоб поговорити про життя, бо він мій справжній друг. Ми з ним любимо купатися, чим дуже злимо Лакмуса, який одразу червоніє від злості, бо небайдужий до Кислоти, що  моментально десь береться, як тільки ми удвох з Воднем заліземо у водойму.

Є ще у мене один хороший друг – Натрій. Коли ми з ним разом, то, ой, як людям потрібні ! Якщо якийсь кухар забуде положити нас у страву, то кожен обуриться. За добу кожна людина вживає нас близько 10г, в рік – 3,5г, а всі люди світу за рік – 17,5 млн. тонн. Такий вантаж може перевезти поїзд довжиною 5 тис. кілометрів.

Ну, а якщо мені скучно, то я підробляю у людей  - знеражую воду, відбілюю папір і тканини, допомагаю виготовляти пластмаси, фарби, медикаменти. Ось я який ! Жовто- зелений, тяжкий і смердючий. А попробуйте без мене обійтися!

Так  хто ж я?

Казка-загадка 2.

В одному хімічному місті жив собі хлопчик Луг. Він дуже любив нахвалятися. Друзі через це часто кепкували з нього. Одного разу його товариш  Фенолфталеїн вирішив поставити хвалька на місце. Він запропонував Лугові продемонструвати свої надзвичайні здібності. Луг підійшов до Фенолфталеїна і взяв того за руку. І сталося диво! Фенолфталеїн  став малиновим.  Від того часу усі в містечку почали поважати Луга. Одного дня до міста приїхала дівчинка на ім’я Кислота. Познайомившись з Лугом і його друзями, вона зауважила, що нахвалятись все таки не гарно, бо і інші 

теж можуть проявляти  усякі здібності. Кислота підійшла до дівчинки Метилоранж і хлопчика Лакмуса, взяла їх за руку, і ті відразу змінилися на лиці – Метилоранж порожевіла, а Лакмус почервонів. Потім Кислота доторкнулася до Луга, і вони  обидвоє на очах усіх щезли, ніби розчинилися у повітрі. На тому місці, де вони стояли, появилася незнайома дівчинка і калюжка води. «Ти хто ?», - хором запитали всі. «Я - Сіль» - , відповіла  дівчинка.

Прокоментуйте  усі події казки.

Демонстраціядослідів

Лікар: Важко навіть уявити,

Як без хімії прожити!

Чистить,миє і годує,

Живить, травить і лікує.

Тіло наше прикриває,

На городі помагає:

Щоб родили помідори,

Ми підсиплем під них добрив.

Якщо природа збій дала,

Скоригується краса:

Там підмажем, підфарбуєм,

Що не треба затушуєм.

Є косметика у нас.

Станеш ти красуня враз!

Посуд, меблі і тканини-

Це хімічні речовини.

І повітря, і вода,

Взагалі природа вся!

Хімію вивчай охоче-

І в халепу ти не вскочиш.

Будеш  знать про неї все –

Вона користь принесе!

Література:

1.     Василечко Л. Пригоди в царстві хімії. (Хімічний ранок) //Все для вчителя. – 1999. - № 12.

2.     Кривонос  Л. Техніка безпеки шкільного хімічного експерименту ( Ві-кторина). // Хімія. – 2004. - №36.

3.     Мазенко Т. Світ хімічних елементів. // Шкільний світ. – 2007. - № 35.

4.       Місюра  З. Кислоти. ( Підсумковий урок ).// - Все для вчителя. – 2000.  - №16.